Історична довідка
Перша писемна згадка про Литовеж відноситься до Геродота «Скіфія», де він описує населення села під іменем неври. Литовеж знаходиться на Бузі, річці, яка в давнину була великим торговим шляхом. Велику увагу заслуговує поселення того часу на Куминці. За цією назвою і ховається вся історія минулого і майбутнього Литовежа. Давнім місцем поселення людини на території села Литовеж є урочище «Замок». На цій території, під час археологічних розкопок, було знайдено чимало предметів вжитку, виявлено залишки культур бронзового періоду і римської доби. Пізнішою культурою на території Литовежа часів неоліту (2000-2500 р. до н.е.) була Трипільська культура, потім культура лійчатого посуду. Поселення Куминка було передмістям великого міста ярмарків і торгів, яке носило назву Кума, і було столицею Куманіі. Це місто було відновлене трипільськими племенами на території Італії під однойменною назвою в державі Етрурія і належало до дуже великих міст. Вірогідність перейменування Куми в Литовеж може бути починаючи від XVII ст. до н.е. і до часів Любарта. Литовеж на кіммерійській-лірійській антопшеворській мові означає літнє село, поселення. В районі Литовежа – Куми були трипільські міста Сида, Кора, Ливень, Кругель, які з впевненістю можна назвати етруськими.
Завдяки тому, що Кума-Литовеж розташовувався на березі Буга, через нього проходив шлях із варягів у греки, який забезпечував місту розвиток і розквіт протягом багатьох тисяч років. Місто Кума на Литовезьких теренах на той час було дуже великим, на теренах якого 3700 років назад варили пиво (Кругель), вели велику торгівлю збіжжям (Бушельниця), стояло велике і славне місто ярмарків і торгів, були розташовані княжі звіринці, що свідчить про значний рівень краю у той далекий час. На землях сучасного Литовежа існувало два міста, з яких залишилися тільки городища. Перше знаходилося (згідно праці Леона Пучковського) на надбужніх сіножатях, при селі Старгороді (є лише зглажені вали у формі трикутника). Другим є за здогадами істориків місто Всеволож, яке згадується у літописі 1097р та 1287р. та знаходилося на місці городища «Замок».
Вперше в писемних історичних джерелах Литовеж згадується у 1488р. Офіційна назва села, яку підтримує О.М.Цинкаловський походить від «Литовської вежі» – високої цегляної сторожової вежі, побудованої литовськими князями у XV ст. Саме у цей час Всеволож називається Литовежем, коли князь Свидригайло надає Луцькому старості Немирі Рязановичу це місто і магдебурзьке право для нього. У часи Литовсько-Волинського князівства замок поступово перетворився в укріплену фортецю, кількість населення збільшилася. Литовеж перетворився в адміністративний центр площею біля 5 га. У XVI ст. в місті було побудовано дві церкви: Введення в храм та св.Миколи. Історичні джерела свідчать, що у той час в Литовежі існувала торгова площа та пристань, де відбувалося розвантаження товарів для сухопутного транспортування на схід та вивантаження деяких товарів для відправлення на захід. Також існував заїжджий двір, як місце перепочинку для торговців. Про те що у місті здійснювалися грошові операції свідчать археологічні розкопки, під час яких знайдено чимало монет. З розширенням Литовежа на передзамковій площі приблизно у 1689 році побудовано ще одну, третю церкву св. Праскеви, а Миколаївську передано до сучасного с.Лішня. Майже ціле XVI ст. Литовеж знаходився у володінні князів Чарторийських і лише наприкінці переданий Острозьким. Населення тогочасного села брало активну участь у Визвольній Війні українського народу під проводом Б.Хмельницького 1648-1654 рр., зокрема особливу роль зіграли жінки. Протягом XVIII ст. Литовеж, як і вся Правобережна Україна був охоплений повстаннями проти панської сваволі, внаслідок цих подій поступово занепадає і перетворюється з міського центра у селище. Після третього поділу Польщі у 1795р. переходить до складу Росії, в результаті чого село опинилося на російсько-австрійському кордоні, де був створений прикордонний пост. У 1831р. Литовеж був охоплений повстанням поляків, які виявилися незадоволеними втратою своєї держави. Після реформи Столипіна 1909-1910 рр. велося розселення населення на хутори. Під час Першої світової війни Литовежу було завдано значної шкоди, зокрема снарядами австрійської артилерії була зруйнована Параскевська церква. У 1919-1939 рр. Литовеж перебував у складі Польської держави.
У 1791р. перебудована на більшу, у тих розмірах вона залишається і на сьогодні. Оскільки наприкінці XVIII ст. відбувся обвал берега річки Західний Буг і костел став аварійним, у 1800 році церквою знову заволоділи уніати та католики. Згідно церковних записів у той час священниками були Дмитро Пущаловський та його син Василь, які потерпіли за православну віру. У зв’язку з цим Свято-Введенська церква громади стала трипристольною і в ній правили по черзі кожної третьої неділі три священники, у тому числі православний. З 1830р. церква стала знову лише православною. Під час окупації села німецько-фашистськими загарбниками ікону Божої Матері, інші старовинні ікони, та літературу переховували по своїх домівках жителі Литовежа. Селяни вірили, що саме Богородиця вберегла їхні життя та оселі. Ікона залишилася цілою і практично неушкодженою. Не закрили церкву й у роки радянського масового атеїзму, туди сходилися люди з усіх ближніх сіл. З 2006р. і до сьогодні службу відправляє о.Сергій (Сергій Разборський).
