Facebook
+380970359580
Версія для слабкозорих
Литовезька об’єднана
територіальна громада
  • Головна
  • Про громаду
    • Литовезька громада
    • Населені пункти
      • Литовеж
      • Заболотці
      • Заставне
      • Мовники
      • Біличі
      • Кречів
    • Соціальний паспорт громади
    • Стратегічний план розвитку громади
  • Сільська рада
    • Сільський голова
    • Структура сільської ради
    • Депутатський корпус
      • Депутатський склад
      • Графік сесій на 2022 рік
      • Відвідуваність сесій
      • Результати поіменного голосування
    • Депутатські комісії
    • Виконавчий комітет
      • Регламент виконавчого комітету
      • Склад виконавчого комітету
      • Комісія з питань ТЕБ та НЗ
    • Місцеві вибори 2020 рік
  • Приймальня
    • Контакти
    • Графіки прийому громадян
    • Запит на публічну інформацію
    • Звернення громадян
    • Звіти про виконання звернень
    • ДІЯ – Державні послуги онлайн
  • Комунальні заклади
    • Освіта
    • Культура
    • КП “КГ Литовезької сільської ради”
    • Центр надання соціальних послуг (ЦНСП)
  • Нормативні акти ради
    • Проєкти рішень
    • Рішення ради
    • Протоколи сесій
    • Регуляторні акти
    • Сільський бюджет
  • uk Ukrainian
    en Englishfr Frenchde Germanit Italianpl Polishes Spanishuk Ukrainian
Версія для слабозорих

Литовеж

Литовеж — центр сільської Ради

Площа 3327 га, населення 1238 чол., дворів 568, центр громади

Історична довідка

Перша писемна згадка про Литовеж відноситься до Геродота «Скіфія», де він описує населення села під іменем неври. Литовеж знаходиться на Бузі, річці, яка в давнину була великим торговим шляхом. Велику увагу заслуговує поселення того часу на Куминці. За цією назвою і ховається вся історія минулого і майбутнього Литовежа. Давнім місцем поселення людини на території села Литовеж є урочище «Замок». На цій території, під час археологічних розкопок, було знайдено чимало предметів вжитку, виявлено залишки культур бронзового періоду і римської доби. Пізнішою культурою на території Литовежа часів неоліту (2000-2500 р. до н.е.) була Трипільська культура, потім культура лійчатого посуду. Поселення Куминка було передмістям великого міста ярмарків і торгів, яке носило назву Кума, і було столицею Куманіі. Це місто було відновлене трипільськими племенами на території Італії під однойменною назвою в державі Етрурія і належало до дуже великих міст. Вірогідність перейменування Куми в Литовеж може бути починаючи від XVII ст. до н.е. і до часів Любарта. Литовеж на кіммерійській-лірійській антопшеворській мові означає літнє село, поселення. В районі Литовежа – Куми були трипільські міста Сида, Кора, Ливень, Кругель, які з впевненістю можна назвати етруськими.

Завдяки тому, що Кума-Литовеж розташовувався на березі Буга, через нього проходив шлях із варягів у греки, який забезпечував місту розвиток і розквіт протягом багатьох тисяч років. Місто Кума на Литовезьких теренах на той час було дуже великим, на теренах якого 3700 років назад варили пиво (Кругель), вели велику торгівлю збіжжям (Бушельниця), стояло велике і славне місто ярмарків і торгів, були розташовані княжі звіринці, що свідчить про значний рівень краю у той далекий час. На землях сучасного Литовежа існувало два міста, з яких залишилися тільки городища. Перше знаходилося (згідно праці Леона Пучковського) на надбужніх сіножатях, при селі Старгороді (є лише зглажені вали у формі трикутника). Другим є за здогадами істориків місто Всеволож, яке згадується у літописі 1097р та 1287р. та знаходилося на місці городища «Замок».

Вперше в писемних історичних джерелах Литовеж згадується у 1488р. Офіційна назва села, яку підтримує О.М.Цинкаловський походить від «Литовської вежі» – високої цегляної сторожової вежі, побудованої литовськими князями у XV ст. Саме у цей час Всеволож називається Литовежем, коли князь Свидригайло надає Луцькому старості Немирі Рязановичу це місто і магдебурзьке право для нього. У часи Литовсько-Волинського князівства замок поступово перетворився в укріплену фортецю, кількість населення збільшилася. Литовеж перетворився в адміністративний центр площею біля 5 га. У XVI ст. в місті було побудовано дві церкви: Введення в храм та св.Миколи. Історичні джерела свідчать, що у той час в Литовежі існувала торгова площа та пристань, де відбувалося розвантаження товарів для сухопутного транспортування на схід та вивантаження деяких товарів для відправлення на захід. Також існував заїжджий двір, як місце перепочинку для торговців. Про те що у місті здійснювалися грошові операції свідчать археологічні розкопки, під час яких знайдено чимало монет. З розширенням Литовежа на передзамковій площі приблизно у 1689 році побудовано ще одну, третю церкву св. Праскеви, а Миколаївську передано до сучасного с.Лішня. Майже ціле XVI ст. Литовеж знаходився у володінні князів Чарторийських і лише наприкінці переданий Острозьким. Населення тогочасного села брало активну участь у Визвольній Війні українського народу під проводом Б.Хмельницького 1648-1654 рр., зокрема особливу роль зіграли жінки. Протягом XVIII ст. Литовеж, як і вся Правобережна Україна був охоплений повстаннями проти панської сваволі, внаслідок цих подій поступово занепадає і перетворюється з міського центра у селище. Після третього поділу Польщі у 1795р. переходить до складу Росії, в результаті  чого  село  опинилося на російсько-австрійському кордоні, де був створений прикордонний пост. У 1831р. Литовеж був охоплений повстанням поляків, які виявилися незадоволеними втратою своєї держави. Після реформи Столипіна 1909-1910 рр. велося розселення населення на хутори. Під час Першої світової війни Литовежу було завдано значної шкоди, зокрема снарядами австрійської артилерії була зруйнована Параскевська церква. У 1919-1939 рр. Литовеж перебував у складі Польської держави.

22-23 вересня 1939 р. частини Червоної армії увійшли в село. По річці Західний Буг проходив кордон, була створена прикордонна застава. 22 червня 1941р. прикордонники під командуванням лейтенанта Василя Чернова першими зазнали нападу німецько-фашистських військ. Загинуло чимало захисників. На тому місці встановлена бетонна плита, де викарбувані імена загиблих. У перші дні після нападу німецьких військ на Радянський Союз, нацисти розстріляли 17 литовезьких активістів у лісі біля с.Шихтори Сокальського району. На примусові роботи до Німеччини було вивезено 83 мешканців села. 19 липня 1944 р. Червона армія очистила Литовеж від нацистів. Слід згадати взимку 1943-1944 рр. в Литовежі відбувався великий збір ОУН УПА, про що розповідав житель села Калусів Андрій Антонюк, який був там присутній. Після розпуску УПА Климом Савуром стрільці з Литовежа і Грибовиці, які були в охороні Савура пішли з ним на північ, на Полісся.


Після встановлення радянської влади у селі діяв колгосп ім. Кірова, у центрі ж встановлено погруддя цього діяча. Зусиллями голови колгоспу працювало три бригади (Лозова, Страхівець, Центр села), збудовано млин. У повоєнний час Литовеж було електрифіковано, частину доріг заасфальтовано.

Туристично-краєзнавчі об’єкти

Унікальною історичною пам’яткою архітектури села Литовеж є Свято-Введенська  церква. Сам  вибірмісця під забудову не був випадковим. В мальовничому куточку села на пагорбі, недалеко від річки Західний Буг виблискує куполами цей храм. «Якщо вірити переказам старожилів, то при вході на замок (перед вежею) стояла церква Введення в храм, свідченням чого залишилася до наших часів назва південно-східного берега  річки Буг  (початку  замку)  «Ведінщина» (Леон Пучковський «Нарис історії села Літовеж» с.15). Перша історична згадка про церкву датується 1610 роком. У той час там діяв католицький костел. Син князя Костянтина Острозького Іван (Януш), котрий перейшов у католицьку віру у 1615 році побудував на території замку дерев’яний кафедральний костел і тоді Введенську церкву було повернуто православним.

У 1791р. перебудована на більшу, у тих розмірах вона залишається і на сьогодні. Оскільки наприкінці XVIII ст. відбувся обвал берега річки Західний Буг і костел став аварійним, у 1800 році церквою знову заволоділи уніати та католики. Згідно церковних записів у той час священниками були Дмитро Пущаловський та його син Василь, які потерпіли за православну віру. У зв’язку з цим Свято-Введенська церква громади стала трипристольною і в ній правили по черзі кожної третьої неділі три священники, у тому числі православний. З 1830р. церква стала знову лише православною. Під час окупації села німецько-фашистськими загарбниками ікону Божої Матері, інші старовинні ікони, та літературу переховували по своїх домівках жителі Литовежа. Селяни вірили, що саме Богородиця вберегла їхні життя та оселі. Ікона залишилася цілою і практично неушкодженою. Не закрили церкву й у роки радянського масового атеїзму, туди сходилися люди з усіх ближніх сіл. З 2006р. і до сьогодні службу відправляє о.Сергій (Сергій Разборський).

6 серпня 1991р. о. Іван (Сибіра І.І.) заклав перший камінь під будівництво нового храму. Проект церкви був зроблений Кунем В.Л., доцентом кафедри архітектурних конструкцій Львівського політехнічного інституту. В 1992р. почалося будівництво церкви св. мучениці Параскеви з метою відновлення храму, в який потрапив снаряд під час Першої світової війни. 3 листопада 1977р. відбулася перша відправа в новій церкві (Київський патріархат) настоятелем о. Василем (Васильків В.М.). В 1999 році храм був освячений владикою Михаїлом, митрополитом Луцьким та Волинським.

Важливою туристичною пам’яткою в с.Литовеж є вали давнього городища, на яких знаходився замок, навколо якого об’єднувалося населення адміністративного центру XV-XVI ст. Найбільшої шкоди він зазнав в результаті турецько-татарських нападів. Про монгольську навалу на Литовеж свідчить місцева легенда, як при облозі міста турками, одна жінка з високої замкової вежі вбила з лука відомого ворожого воєначальника, що був похований за селом. Найвірогідніше замок було спалено у XVIII ст. під час національно-визвольних повстань на Правобережній Україні.

Найдавніша пам’ятка Литовежа – Кам’яний хрест. Про старовинне місце існує легенда, ніби біля зруйнованої Параскевської церкви похована дочка селянина Мельника. Напис, висічений на ньому старослов’янським письмом, цікавив не одного дослідника. Тривалий час не час не вдавалося прочитати зміст. Зрештою достовірні дані про нього вдалося таки одержати, звучить так: «Року 1589 представленню Тімофеіа Мельника». Отже, по довгих роках таємниці, камінь «заговорив».

Історичними пам’ятками фортифікаційних споруд с.Литовеж є Довготривалі оборонні точки (доти). Будівництво укріплених залізобетонних споруд для прикриття артилерійської зброї, її обслуги та для довготривалої оборони розпочалося навесні 1941 року. Під час Другої світової війни литовезькі доти громади зіграли важливу роль в обороні західних рубежів нашої держави від німецько-фашистських загарбників.

У 1944 році, в серпні-грудні багато жителів села були мобілізовані та відправлені на фронт. Більш як 115 з них загинули. Їхні імена викарбувані на обеліску, спорудженому у рідному селі. Велично у центрі села височіє пам’ятник загиблим воїнам у роки Другої світової війни. Викарбувані імена полеглих назавжди залишаться німими свідками трагічних подій минулого століття.

Важливим туристичним місцем є «Музей історії села Литовеж». Загальна кількість експонатів налічує 196 одиниць. Заснований музей 1 вересня 1989 року. Експозиційні відділи висвітлюють різноманітні сторінки минулого рідного села. На сьогодні, на жаль, приміщення знаходиться в аварійному стані.

Зусиллями сільського голови Іванчука Івана Івановича у центрі с.Литовеж встановлено пам’ятник видатному Кобзарю, Тарасу Григоровичу Шевченку та скульптуру Божої Матері, як символ релігійності та пошани селян до православної віри.

Чудовим місцем відпочинку є р. Західний Буг. З обох берегів відкриваються прекрасні краєвиди, що гарно милують око та створюють сприятливі умови для покращення настрою.

На території громади, у селі  Литовеж знаходиться також готельно-розважальний комплекс «Три Бобри». Заклад пропонує різноманітні послуги для відпочинку жителям сіл, гостям і, звичайно, туристам.

Освіта

Перші згадки про школу в селі Литовежі відносяться до другої половини XIX століття. Спочатку це була церковно-приходська школа. У ній вчителювали дяки. На 1879-1882рр. припадає відкриття першої державної школи. Саме у цей час збудовано будинок першого навчального закладу, в якому після Першої світової війни проведено значні ремонтні роботи. Зведене приміщення простояло до середини 70-х рр. XX ст. Школа називалась «Однокласне училище», де навчалось три групи. Освіту здобували переважно хлопці. Працював один вчитель. Більшість закінчувала лише один клас, третій – завершували одиниці. Навчання велося на російській мові. У 1920р. школа перейшла на українську мову, а згодом на польську. Збільшилась кількість класів до шести, а вчителів до трьох. У роки Другої світової війни будинок був зайнятий під прикордонну заставу, тому класи розміщувалися в приватних будинках Шалапая Лавріна, Кравчука Олександра і Киселюка. В роки окупації школа діяла частково,більше завдяки зусиллям батьків. 1 вересня 1944р., у новому навчальному році, відбулися загальні збори учнів у хаті Шалапая Лавріна і директором школи тимчасово призначений Лешук Антон Сергійович. Вчителями були Тихінько Данило Олександрович і Сорока Дмитро Іларіонович. У жовтні цього ж року відкрито 5 клас. У повоєнний час школа у селі громади зміцніла, збільшувалася кількість учнів, приїхали нові вчителі. Відбувся другий випуск 7 класу. З 17 учнів 11 отримали вищу та середню спеціальну освіту. Наприкінці 1960 р. школа була реорганізована у восьмирічку. У 1962 р. збудовано нове приміщення. У 1970 р. – зведено двоповерховий корпус школи, що дало змогу перейти на однозмінне навчання. За період 1981-1984 рр. було обладнано стадіон, збудовано приміщення шкільної майстерні, кабінет тракторної справи, тир. У 1985-1988 рр. добудовано головний корпус з актовим залом, методичним кабінетом, кімнатами для шестирічок, їдальнею, переобладнано всі навчальні кабінети, проведено опалення.

У 2000 р. директором школи призначено Іваницьку Тетяну Іванівну. У 2004р. було проведено реконструкцію адміністративного будинку для школи. Серед учнів школи є чимало досягнень у різних галузях знань. Зокрема, Парій Сергій став переможцем Всеукраїнського конкурсу – захисту науково-дослідних робіт з англійської мови Малої Академії Наук України. Швед Оксана і Швед Павло – учасники Програми обміну з США «Акт у підтримку Свободи».

Видатні постаті

Визначну роль у дослідженні історії села Литовеж відіграв Леон Калинович Пучковський– чудова людина, відомий патріот, краєзнавець, невтомний дослідник фольклору. Народився 19 травня 1905р., виріс і змужнів серед мальовничої прибузької природи. Був працьовитою, мужньою людиною, жив мріями. Упродовж усього свого життя вивчав давні поселення, які знаходилися на території села Литовежа, по частинах збирав історичні факти, звичаї і побут литовежців. Листувався з архівами Києва, Санкт-Петербурга, Варшави, Кракова, Житомира, Львова, Луцька, працював з музеями та науковими бібліотеками.

Особливе місце у клопіткій роботі Л.Пучковського займає співпраця з відомим вченими, зокрема з невтомним дослідником минулого Волині О.М. Цинкаловським. Як підсумок своєї важливої роботи залишив нам унікальне видання «Нарис історії села Літовежа». У 1994 році Л.К. Пучковському було присуджено обласну літературну премію імені А.Ю. Кримського. Велика заслуга сільського літописця у створенні шкільного музею історії села, для якого були зібрані цікаві матеріали та експонати. У 2000 р. Леон Калинович зустрів своє 95-річчя, а 16 березня 2001р. перестало битися серце палкого патріота рідного села. Відійшла у вічність людина щиро віддана справі свого життя. Його заповітною мрією було надрукувати свою історичну працю. До 100-річчя з Дня його народження, книгу «Нарис історії села Літовеж» було видано. Можна з впевненістю говорити, що праці Леона Калиновича Пучковського є неоціненним вкладом у розвиток історичної науки не лише рідного села, а й цілого регіону в цілому.

Відомою  постаттю  села  Литовежа  є  молодший  сержант  Збройних сил   України,   оператор-навідник бойової машини, військовий 80-ї окремої високомобільної десантної бригади, Якобчук Володимир Вікторович, народився 11 березня 1987р. Мав військове звання молодший сержант та займав посаду головного сержанта-командира відділення. Загинув 16 червня 2014р., у результаті атаки із засідки терористами колони українських військових, біля селища  Металіст  Луганської  області.

2 серпня 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української   війни,   відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Костецька Віра Сидорівна – заслужений вчитель України, проживала у с. Литовеж. Вчителька початкових класів майже 40 років віддала часточку свого серця дітям. За самовіддану працю нагороджена такими відзнаками: орден Трудового Червоного Прапора, почесне звання «Заслужений вчитель України», педагогічне звання «старший вчитель», Відмінник народної освіти України.

Сьогодення

З кожним роком Литовеж змінюється, реалізовується ряд заходів, спрямованих на покращення становища. Село газифіковане, проведено вуличне освітлення, чимало доріг заасфальтовано. Діє відділення «Укрпошти», медична амбулаторія, працює стоматологічний кабінет. Успішно функціонує загальноосвітня школа I-III ступенів ім. В.Якобчука, за час якої освіту здобули 1006 випускників, з них 74 були нагороджені золотими і срібними медалями.

У 2011 р. відкрито дошкільний навчальний заклад «Сонечко» (завідуюча Шелещук В.Ф.). У селі є поштове відділення, 7 магазинів, 2 кафе та готельно-розважальний комплекс «Три Бобри». До послуг селян – сільська бібліотека, де є чимало художньої та пізнавальної літератури. Центром організації культурного життя та цікавого дозвілля є Будинок Культури с.Литовеж, де своїми чудовими фольклорними виступами радує народний аматорський колектив «Чиста Криниця», створений у 1980 р. До складу хорового колективу входить 19 чоловік, що брали участь у багатьох заходах: районному огляді колядок та щедрівок, свято проводів «Зиму поважаймо, весну красну зустрічаймо», колектив був гостем концертної програми в рамках культурно-мистецьких заходів Європейських днів добросусідства «Кордон 835» у с.Кречів. На високому професійному рівні проведені концерти в м.Нововолинськ, селах – Мовникові та Заставному. У травні 2017р. колектив виступив у республіці Польща, в с.Долгобичів. У своєму репертуарі хор має понад 40 творів. У 2011 році сільським головою Литовежа стає Іванчук Іван Іванович. На території громади, у селі Литовеж діє дитячий табір «Прикордонник», де діти різних вікових груп мають можливість яскраво провести час на літніх канікулах.

Останні новини

  • Щодо можливості дистанційної подачі заяви про відмову від отримання різних видів соціальних виплат в Україні громадянами України 24.05.2023
  • Нововолинське відділення Володимирського районного відділу ДУ 24.05.2023
  • ШАНОВНІ ДЕПУТАТИ ЛИТОВЕЗЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ!!! 23.05.2023
  • Головний спеціаліст – державний інспектор з ОНПС У Волинській області Кривонюк М.П. звернувся до мешканців Литовезької громади із закликом не спалювати сухостій та роз’яснив наслідки таких дій. 10.05.2023
  • Роз’яснювальну роботу з жителями Литовезької громади  провів головний спеціаліст – державний інспектор з ОНПС у Волинській області Кривонюк М.П. 10.05.2023

Категорії

  • Covid-19
  • Вітання
  • Громада
  • Заставненська початкова школа
  • ЗОШ І-ІІ ступеня с. Мовники
  • КЗ “Литовезький ліцей ім. Володимира Якобчука”
  • КЗ Заболотцівський ліцей
  • Культура
  • Новини
  • Оголошення
  • чорновик
Травень 2023
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031  
« Кві    

Литовезька сільська рада

Литовезька сільська рада — орган місцевого самоврядування у Іваничівському районі Волинської області з адміністративним центром у с. Литовеж. Територіальна громада утворена шляхом добровільного об’єднання таких сільських рад як: Литовеж, Мовники, Заболотці, Заставне, Біличі, Кречів.

Населені пункти

  • Литовеж
  • Біличі
  • Заболотці
  • Заставне
  • Кречів
  • Мовники

Новини

  • Щодо можливості дистанційної подачі заяви про відмову від отримання різних видів соціальних виплат в Україні громадянами України 24.05.2023
  • Нововолинське відділення Володимирського районного відділу ДУ 24.05.2023

Контакти

Волинська область
с.Литовеж
вул.Володимира
Якобчука, 11
03372-95331
lytov-rada@ukr.net

Сайт створено Вест Стрім
Розробка сайту